У деяких храмах великоднє нічне богослужіння починається урочистим пасхальним початком («началом»), а потім безпосередньо йде «Благословенне царство» і Літургія Слова. Однак, чи не краще було би перед тим відслужити Пасхальну утреню, або ж, у крайньому разі, проспівати хоча б ірмоси пасхального канону з приспівом і стихири Пасхи? Русини в Америці починають пасхальну утреню, співають канон св. Іоанна Дамаскина, а після стихир та малої єктенії з виголосом «Бо Ти святий єси Боже наш…» переходять до Єлици («Всі ви, що у Христа хрестилися…»), і далі звичайно слідує Літургія. Останній варіант не зовсім правильний, однак, у ньому є логіка, бо саме в добовому колі, Канон Пасхи є тим найурочистішим моментом, який вірні повинні би почути хоча б раз на рік.
Не наводитиму аргументів, цитат із документів та рішень церковної влади. Тут радше повинна би бути певна логіка, відчуття важливості молитви у такий важкий час та пошанування цінності літургійної спадщини тисячоліть.
На Галичині досі є села, де всі парафіяни, від старого до малого, знають напам'ять цілий канон Воскресіння день, а у Закарпатті в кожній родині був "Ізборник", з якого молилися на великі свята богослужіння, співаючи стихири та тропарі. Один із достойників якось висловився, що церковне правило повинно бути «хлібом насущним» для християнина, тому сумніватися в цьому не треба. Навпаки, треба позбуватися якомога синдрому літургійного недбальства та байдужості.
Веселих свят!
