Пасха Христова (ІІ частина)
Пасха - це справді «празник празників та торжество торжеств». Немає урочистішої події протягом церковного року, аніж святкування Воскресіння Христового із гробу. Перш за все – це духовна радість. У 1993 році в Росії, в Оптиній пустині, було вбито трьох монахів. Один із них перед тим якось сказав, що він просить Бога, щоб померти у Великодню ніч під дзвін пасхальних дзвонів. Пасха – це справжня перемога і водночас – найбільший парадокс історії: розп’ятий Месія перемагає світ!
У православних храмах зазвичай на Великдень не співають прохань єктенії за оглашенних. Всі ті, які готувалися до хрещення (оглашенні), похрестилися у Велику Суботу, тепер вони радіють і святкують цю подію.(так мало би бути! :) ), а тому немає потреби «готувати» їх знову до хрещення. Хіба що була б нова група «катехуменів». У деяких греко-католицьких спільнотах – моляться за оглашенних. Хоча цей звичай в УГКЦ нині – винятковий.
Отці студити ще давно мали привілеї: не вживати додаток «і Сина» у Символі Віри, не вводити багатьох богослужбових звичаїв, які прийнялися після Берестейської унії, не дотримуватися більшості постанов синоду у Замості 1720 р. та ін.
У спільноті, де більшість людей приступає до св. Чаші, де на Пасху причащаються майже всі присутні у храмі, відчувається зовсім інший дух, аніж там, де більшість обрядів відбуваються радше номінально, а люди приходять тільки, щоб посвятити паску, крашанки та інші страви. Сьогодні багато людей приступають до св. Причастя. Адже, ради цього святого дійства ми постували 48 днів, готувалися «щоб спожити Пасхального Агнця у цю священну і спасительну ніч»!
Нині монастирське подвір’я повне народу. Багато з цих людей приходять раз чи двічі на рік до храму. Але Господь приймає усіх. Відбувається посвячення страв. Кожен хапає свого кошика і поспішає додому, щоб якнайскоріше розговітись. Хоча сьогодні ранок туманний і сірий, але настрій радісний, великодні свята прикрасили такий начебто не дуже привітний день.
Ми не усвідомлюємо, який великий дар маємо тепер – дар свободи, вільно святкувати свята, не боячись, що тебе звільнять з роботи, посадять до в’язниці. Мої думки сьогодні линуть до тих країн, де християн переслідують тільки за те, що вони християни. Як їм допомогти? Як змінити, преобразити світ? Слушні питання…
І ось я вдома. На годиннику пів на дев’яту. Вмикаю обласне телебачення «Галичина». І тут правиться свята Літургія. Правлять її митрополит Володимир (Війтишин) та єпископ-емерит Софрон Мудрий. З ними співслужать: папський нунцій, його еміненція Томас Галіксон, багато священиків. Просто я їх вже не бачу. Втома звалює просто на ложе відпочинку. Кажуть, що на Великдень спати не можна. Та я на це не зважаю. У сні бачу святий град Єрусалим та його святині…
Христос справді воскрес та з’явився Своїм учням…
Пасха красна сьогодні нам засяяла… радісно одні одних обнімімо та й з Воскресінням простім усіх!
Немає коментарів:
Дописати коментар