Побажання з нагоди свята Преображення Господнього

Дорогі читачі і прихильники нашого блогу ПРЕОБРАЖЕННЯ!

З нагоди сьогоднішнього свята бажаю всім Вам справжнього преображення Вашого життя у всіх аспектах!

Нехай Ісус Христос, який преобразився на святій горі два тисячоліття тому, і нині змінює Ваші проблеми, болі і невдачі на радість, терпеливість та успіх!

Нехай серця Ваші сяють наче сонце, а одяг ваших душ буде білий як сніг!
Нехай сповняються усі Ваші добрі бажання! Нехай Христос преображає постійно наше життя на краще згідно законів Любови, жертвенности, чесности та служіння одне одному!

Бажаю, щоб, читаючи нові дописи у блозі «Преображення», ви подумки говорили: «Любо нам тут бути!»
Нехай щастить!

Які найпоширеніші помилки у відправі Літургії - частина І

Варто зауважити, що всі ми помиляємося, не помиляється той, хто нічого не пробує робити. Ось деякі з помилок, які наважуюся подати для ознайомлення.

При поминанні на богослужіннях патріарх не має титулу "Кир", тобто: "блаженнішого патріарха нашого Святослава..." - правильно, а "блаженнішого патріарха нашого КИР Святослава" - неправильно.
В той час як "блаженнішого верховного архієпископа нашого Кир Святослава" - правильно.

Останніми роками з'явилося поминання у заамвонній молитві святої Літургії "...Тобою береженому народові нашому" замість звичайного "Богом береженому..." і це поширилося як комп'ютерний вірус. Можна по-різному пояснювати цю зміну, але тут мають місце не лише традиції. Прихильники таких змін пояснюють це таким чином, що у звертанні до Бога ми не можемо молитися за "Богом бережений народ", бо це б натякало, що начебто є два боги. Однак, на мою думку, таке пояснення занадто примітивне. Кодекс Канонів для Східних Католицьких Церков строго забороняє вводити зміни до святої Літургії. В той час, як "богобережений" (теофілактус) - це титул, який відносився виключно до імператора, монарха чи короля. При зміні політичного устрою помінялося також і поминання влади - тобто молитва за царя чи імператора помінялася на молитву за "предержащия власти", за народ, державу і військо. Народ титулували по-різному як "благовірний", "багатостраждальний" (многострадальний), і звичайно "богобережений" чи "Богом бережений". Однак, цікаво би почути думку інших з цього приводу. Я вважаю, що міняти "богохранимый" на "Тобою хранимый" - це не зовсім добре. Краще би у контексті заамвонної молитви поміняти цей термін на "благовірний", або ж на інший, близький за значенням.

Ще один парадокс у тому, що в офіційних молитвах на єктеніях ми не молимося за державу, на яку лише постійно нарікаємо. У деяких храмах УПЦ МП моляться "о богохранимой украинской державе нашей", схожі поминання містять офіційні видання УАПЦ та УПЦ КП, римо-католики часто моляться за Україну у контексті молитви вірних після Євангелії. Часто можно почути як протестанти різних деномінацій моляться за державу, в якій живуть. Натомість, традиційна Церква, яка претендує на роль П'ємонту в нашій державі, молиться звичайно тільки за народ. Правдоподібно, що це - прояв синдрому багатолітньої бездержавності, який досі не вивітрився з ментальності галицьких греко-католиків, тому й вони не моляться за свою державу у богослужінні, хіба що за правління та військо, а це - не одне і те саме.

РЕЦЕПТ ОЗДОРОВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ДОСИТЬ ПРОСТИЙ – о. Борис Ґудзяк

«Оздоровити суспільство сьогодні Господь Ісус Христос може так само, як Він це чинив під час Свого земного життя». Про це в чудовий недільний ранок 17 червня наголосив у своїй проповіді ректор УКУ о. Борис Ґудзяк під час відправи св. Літургії у монастирі оо. Студитів у селі Дора поблизу Яремчі.
Як оздоровити сучасну ситуацію в державі і взагалі у світі? Про це якраз говорить уривок сьогоднішньої Святої Євангелії, а саме про те як «Ісус зціляв всяку недугу і всяку неміч у народі».

Для когось це здається таким, що було в минулому, але Ісус діє так само і сьогодні. Стосунки між людьми, які приходять на зустріч із Христом у недільній Святій Євхаристії, мають зовсім інший вимір, аніж стосунки звичайних людей у світі! Це стосунки християнської любові. Любов, яку дарує нам Бог, - це дар Його Самого нам і заклик до дарування любові усім людям. Адже, якщо Ісус зціляв хвороби і немочі тоді, то Він може змінити ситуацію і нині, лише потрібно вірити Йому, довіряти Йому, сповняти Його заповіді та переображати світ наскільки це можливо своїм християнським життям, а не постійно нарікати та бути рабами складних ситуацій.

Отець ректор згадав у проповіді про своє дитинство. Адже, райський куточок землі – Яремче нагадав йому такі милі і чудові українські осередки у США. Це і Союзівка, де колись парохом був о. Любомир Гузар, і Гантер, у штаті Нью Йорк, де є дерев’яний український храм, схожий на монастирський храм у Дорі, і Пластові табори, де молоді українські скаути загартовували свій патріотичний дух.
Християнство спроможне бути вищим над обставинами. Господь допомагає, лише треба звертатися до Нього, і чесно та сумлінно з любов'ю виконувати ту місію, яку Він покладає на кожного з нас сьогодні.

Світлий тиждень

Майже 5 років тому на конференції у Вашингтоні, яка була присвячена літургійним проблемам, о. професор Роберт Тафт відповідав на запитання аудиторії. Одна жінка взяла слово і сказала йому, що Ви, мовляв, класно розповідаєте, але насправді, в реальній практиці нічого такого немає. Більшість священиків не дотримуються уставів та й не знають не те що нюансів, але часто навіть елементарних понять про богослужіння.
На це доповідач відповів: проблему цю вирішити дуже просто, таких священиків потрібно відправити знову до семінарії. -)

Тепер цю проблему намагаються вирішити висилаючи духовенство на курси підвищення кваліфікації.

А ось на Світлому тижні проходив біля одного з відомих храмів у Львові. Заходжу всередину. Царські врата відчинені, сьогодні ж Пасха! Якраз відправляється свята Літургія - Прокімен і Апостол. Але дяк читає апостольське зачало не з Діянь, а просто – дня (п’ятниці) за померлих, він співає його таким жалібним розспівом, що дійсно хочеться плакати. Так само «Алілуя» на глас 6-й, після Євангелії (яке зрештою священик прочитав правильно) співає так само жалібно: «Слава Тобі Господи, слава Тобі». І далі відправу всю – на жалібний тон. Як не згадати Степана Руданського: «так колись моя коза на льоду кричала…» :)

Але насправді мені боляче. Адже сьогодні Пасха. Згадую, що у мене є номер телефону одного з панотців, який служить у цьому храмі. Дзвоню. Відповідає. Спочатку вітаюся, питаю про те про се. Потім прояснюю ситуацію. Відповідь: – про це повинна дбати літургійна комісія, відповідаю: – так, я тому й телефоную, я представник, якраз вчора з конференції. – Ну то ми якось це вирішимо, обговоримо. Кажу: – а що тут вирішувати?! У всіх є "Требник"? Бачили спеціальні похоронні відправи на Світлий тиждень? Де ж логіка?! Просто ліньки зазирнути?! Всім фіолетово! (:

Усі біди в тому, що ми часто причину бачимо не там, де вона є насправді. А якщо людина не знає елементарних правил граматики, то як можна вимагати від неї писати шкільні твори, не кажучи про інші?!

Пасха Христова 2012 продовження

Пасха Христова (ІІ частина)
Пасха - це справді «празник празників та торжество торжеств». Немає урочистішої події протягом церковного року, аніж святкування Воскресіння Христового із гробу. Перш за все – це духовна радість. У 1993 році в Росії, в Оптиній пустині, було вбито трьох монахів. Один із них перед тим якось сказав, що він просить Бога, щоб померти у Великодню ніч під дзвін пасхальних дзвонів. Пасха – це справжня перемога і водночас – найбільший парадокс історії: розп’ятий Месія перемагає світ!

У православних храмах зазвичай на Великдень не співають прохань єктенії за оглашенних. Всі ті, які готувалися до хрещення (оглашенні), похрестилися у Велику Суботу, тепер вони радіють і святкують цю подію.(так мало би бути! :) ), а тому немає потреби «готувати» їх знову до хрещення. Хіба що була б нова група «катехуменів». У деяких греко-католицьких спільнотах – моляться за оглашенних. Хоча цей звичай в УГКЦ нині – винятковий.
Отці студити ще давно мали привілеї: не вживати додаток «і Сина» у Символі Віри, не вводити багатьох богослужбових звичаїв, які прийнялися після Берестейської унії, не дотримуватися більшості постанов синоду у Замості 1720 р. та ін.

У спільноті, де більшість людей приступає до св. Чаші, де на Пасху причащаються майже всі присутні у храмі, відчувається зовсім інший дух, аніж там, де більшість обрядів відбуваються радше номінально, а люди приходять тільки, щоб посвятити паску, крашанки та інші страви. Сьогодні багато людей приступають до св. Причастя. Адже, ради цього святого дійства ми постували 48 днів, готувалися «щоб спожити Пасхального Агнця у цю священну і спасительну ніч»!
Нині монастирське подвір’я повне народу. Багато з цих людей приходять раз чи двічі на рік до храму. Але Господь приймає усіх. Відбувається посвячення страв. Кожен хапає свого кошика і поспішає додому, щоб якнайскоріше розговітись. Хоча сьогодні ранок туманний і сірий, але настрій радісний, великодні свята прикрасили такий начебто не дуже привітний день.

Ми не усвідомлюємо, який великий дар маємо тепер – дар свободи, вільно святкувати свята, не боячись, що тебе звільнять з роботи, посадять до в’язниці. Мої думки сьогодні линуть до тих країн, де християн переслідують тільки за те, що вони християни. Як їм допомогти? Як змінити, преобразити світ? Слушні питання…

І ось я вдома. На годиннику пів на дев’яту. Вмикаю обласне телебачення «Галичина». І тут правиться свята Літургія. Правлять її митрополит Володимир (Війтишин) та єпископ-емерит Софрон Мудрий. З ними співслужать: папський нунцій, його еміненція Томас Галіксон, багато священиків. Просто я їх вже не бачу. Втома звалює просто на ложе відпочинку. Кажуть, що на Великдень спати не можна. Та я на це не зважаю. У сні бачу святий град Єрусалим та його святині…

Христос справді воскрес та з’явився Своїм учням…

Пасха красна сьогодні нам засяяла… радісно одні одних обнімімо та й з Воскресінням простім усіх!

Easter 2012 - Пасха 2012

Блаженніший Святослав у Пасхальній проповіді згадав Віктора Цоя! Як на мене це "не в бровь, а - в глаз!"
"Перемен требуют наши сердца...",
"Мы ждём перемен!"

http://www.youtube.com/watch?v=jevghtmjR8E

Про Утреню Великої Суботи

Єрусалимська Утреня, тобто Чин Похорону Ісуса Христа, яку ми правимо у Велику П'ятницю ввечері, має неповторну (один-єдиний раз в році!) забарвленість. Вірші трьох статій 17-ї кафізми, яку ми мали б прочитувати щоденно на Північній, сьогодні переплітаються з тропарцями, в яких звучить плач - важка скорбота Богородиці та учнів над тілом Спасителя. Однак, цей лемент переходить у радісне очікування Воскресіння Ісуса з гробу. Тропарі "Ангельський Собор", які співаються щонеділі на утрені, нині переносяться на утреню власне цієї Великої Суботи. "Ангельський Собор здивувася, побачивши Тебе до мертвих заліченого, Спасе, смертну ж силу Ти знищив, і з собою Адама воздвиг, і з аду всіх визволив...". Священики та співці сьогодні сидять при гробі Господньому, особливо при співі статій псалма. Важливе місце займає тут також "Канон на Погребення Ісуса Христа" та читання: зі Старого Завіту про кості, які оживуть (з пророка Єзекиїла), уривок з Апостольського читання про усування старої закваски, бо ПАСХА НАША - ХРИСТОС, та Євангеліє про погребення Ісуса в новому гробі. Передсяткова атмосфера сповнює храм, люди б'ють поклони перед Плащаницею та цілують її, а вкінці цієї Утрені подекуди є прекрасний звичай - процесія з обнесенням святого полотна довкола храму, однак, у нас він майже всюди затратився.
Цю відправу ми мали щастя сьогодні пережити у монастирському храмі святого Іллі Пророка у Дорі (Яремче). Відправу провадили отці студити. Отець Ілля Мамчак, настоятель, виголосив проповідь про сьогоднішні спасительні події. А вкінці всі співали тропар:
"Благообразний Йосиф з древа зняв Пречистеє Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив та пахощами покривши у новому гробі положив", "...але Ти воскрес, Господи, подавши світові велику милість".

Страсті Господні

Вчора, 12 квітня увечері, в монастирі святого Іллі в Дорі відбулася відправа Страстей Господніх з читаннями 12 Євангелій про засудження, Хресну смерть та поховання Ісуса Христа у гробі. Вкінці відправи о. Ілля виголосив чудову проповідь про любов Бога до людей. "Навіть тоді, коли люди у злобі розпинали Господа на хресті, Він не переставав їх любити", - підкреслив священик. Згідно місцевого звичаю, який правдоподібно прийшов із римського обряду, священики Ілля та Августин переодягалися у ризи різних кольорів на кожне читання. Вкінці кожного Євангельського уривку дзвонили дзвони, а вкінці останнього - служачі вівтарні хлопці калатали в калатала. Дзвони замовкли, тому що сьогодні сумна подія - ХРИСТОС ПОМЕР. Радісний гомін Пасхального передзвону ми почуємо аж на свято Пасхи, тобто у Великодню ніч із співом ХРИСТОС ВОСКРЕС. Сестри святого Вікентія чудово відспівали стихири сьогоднішнього свята, в яких мова йшла і про зраду Юди, і про підсутпність фарисеїв, і про байдужість Пілата. Особливо зворушливою була кульмінаційна стихира, в якій ми тричі співали: ПОКЛАНЯЄМОСЯ СТРАСТЯМ ТВОЇМ, ХРИСТЕ, ПОКАЖИ НАМ І СЛАВНЕ ТВОЄ ВОСКРЕСІННЯ. Апостол Петро відрікся Христа, але він плакав гірко. Ми також повинні плакати через те, що відрікаємося часто від Христа своїми ділами. Цей плач душі - особливий стан, особливий дар Божий. Він повинен призвести нас до покаяння, до великої любові до Бога та людей, тоді ми перестаємо чинити злі вчинки, а стараємося робити добро.

жертва тварин

http://agapedialog.com/index.php?showtopic=902

Літургійні проблеми Страсного тижня )

Практична відсутність TEXTUS RECEPTUS в УГКЦ дає свої гіркі плоди. Протягом Страсного тижня, на Літургії Передосвячених Дарів деякі священики згадують у відпусті святих, "яких пам'ять звершуємо". Хоча всі устави, і в тому числі ТИПИК Дольницького (див укр. 2002, стор. 358), таких приписів не подають. Якщо служба святих не співалася ні на Вечірні, ні на Утрені, якщо стихири їхні перенесено на інший день, якщо забарвлення і дух богослужіння має зовсім інший вимір, то й у відпусті їх згадувати непотрібно.
Натомість, важливим є правильно відчитати початок відпусту. «Христос, Господь, що гряде на добровільну страсть…» ГРЯДЫЙ ГОСПОДЬ НА ВОЛЬНУЮ СТРАСТЬ, «Христос, що прийшов у Витанію воздвигнути праведного Лазаря…» ПРИШЕДЫЙ ВО ВИТАНЇЮ ВОЗДВИГНУТИ ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ і т. д.
Аргументом, який би не дав жодних підстав для виправдання для цих священиків, був би власне TEXTUS RECEPTUS, в якому тести відпустів Страсного та Світлого тижнів публікуються повністю, а там немає згадки ані святого дня, ані храму. В час від Суботи Лазаря та до Неділі св. Апостола Томи включно поминання святих на відпустах (окрім св. великомученика Юрія, якщо пам'ять його випала б у ці дні) немає!
Тим, хто каже, що це дрібниця, відповім словами Господа: «Хто нечесний у найменшому, той і у великому нечесний» (Лк 16.10), та епіграфом до типіконів: «Вся же благообразно і по чину да бивают» (1 Кор. 14.40).